Гільєрме да Ломелліна

Гільєрме да Ломелліна е Беренгер Andrea Guilherme Moniz Viera da Lomellina e Berenguer
Король Північної Сегасії
2005 — 2006
Попередник:	(Трон встановлено)
Князь Ломелліни
27 лютого 2014 — 26 листопада 2014
Коронація:	6 серпня 2014
Попередник:	Ана I
Наступник:	Річард I
Зречення:	1 грудня 2014
Герцог Лібертії
з 20 грудня 2014
Коронація:	1 лютого 2015
Попередник:	(Трон встановлено)
Посол Карнії-Рутенії в Португалії
з 20 грудня 2014
Попередник:	(Посаду створено)
1-й Гофпфальцграф
23 лютого 2015 — 6 вересня 2020
Попередник:	(Посаду створено)
Наступник:	Лукас Отонсен
Міністр-президент Рутенії
20 травня 2017 — 1 серпня 2017
Попередник:	(Посаду створено)
Наступник:	(Посаду скасовано)
Віросповідання:	деїст
Народження:	31 липня 1995 Фуншал
Батько:	Жозе Лосіо Соварес Вієра
Мати:	Сьєрра Моніз Велоза
Дружина:	Д. Танья Корреа Д'Орнелла
Автограф:
Монограма:

Дон Гільєрме (ісп. Don Guilhermo, італ. Don Guglielmo, нім. Don Wilhelm; нар. 31 липня 1995, Сан-Педру, Фуншал, Мадейра) - 13-й князь Ломелліни, перший і останній міністр-президент Рутенії, герцог Лібертії.

Андреа Гільєрме Моніз Вієра народився наприкінці липня 1995 року в Сан-Педру на Мадейрі, другою дитиною батька, Жозе Лосіо Вієри, та першої дитиною матері, Сьєрра Моніз Велоза. Великий інтерес до історії розвивав з початкової школи, коли й почав уявляти себе королем власної країни.

У середині 2003 року Гільєрме та його брат Олександр вирішили створити королівство, в якому вони могли б імітувати діархійну монархію, натхненну Князівством Андоррою, якою вони захоплювалися в той час. Вони заснували Велике королівство Сегасія з трьома містами, в якому до кінця листопада 2004 року було вже було 38 громадян, включаючи монархів. У грудні 2004 року монархи вступили в конфлікт стосовно типу правління: Дон Гільєрме I проголосував за абсолютну монархію, тоді як Олександр II та IV підтримав конституційну монархію. Після тижнів відсутності спільної угоди обидва брати створили Північну та Південну Сегасії відповідно ідеям обох лідерів. Після року війни відбувся повний розрив між Північчю та Півднем, який розділив королівство на два.

В підліткові роки Андреа почав вивчати італійську культуру. До 18 років дослідив своє іспанське, італійське, англійське та шотландське походження, підтвердивши це пізніше, коли успадкував замок у Віллі Ломелліна, що належав родини Ломелліні, відгалуженню роду Андреа. Саме тоді він започаткував Князівство Ломелліна, самовизначившись як його князь.

Після заснування свого князівства Дон Гільєрме да Ломелліна і Беренгер почав претендувати на території, що не мають власника, такі як 3 острова в Антарктиді та колонія на планеті Марс, збільшуючи свій вплив у світі мікронаціоналізму. 8 серпня 2014 року був підписаний Договір Планазії про визнання Союзом для претензій на позаземні землі (UCETL) марсіанської колонії Скандіа Кольс як Ломеллінської, і Ломелліна отримала членство в Європейському мікронаціональному співтоваристві, після чого 12-13 серпня набула членства в таких об'єднаннях, як Організація мікронаціональних монархій, Європейська організація мікронаціональної культури та Організація мікронацій.

1 вересня 2014 року заснував Міжконтинентальний мікронаціональний альянс з 7 іншими мікронаціями з метою розширити Ломеллінське визнанням та дипломатичні відносини. Проте організація проіснувала лише добу, саморозпустившись на установчому з'їзді та перетворившись на Договір Кастелло ді Вальє з тими ж задачами.

20 листопада 2014 року Ломеллінськая аристократія запропонувала урядові зміни, за якими Верховний канцлер Річард Абрео-Луїс мав би повну правлячу владу над членами аристократії, і таким чином уряд змінився би від абсолютної монархії до конституційної. Це рішення не сподобалося Дону Гільєрме I та його сім'ї; його заперечення в свою чергу викликало протест аристократії та спричинило 26 листопада антиабсолютистську кампанію проти князя. Того ж дня почався Ломелліанська революція, в результаті якої скинутий з престолу 1 грудня Дон Гільєрме опиняється у вигнанні в в Автономне Королівство островів Саваж, який був сформоване його двоюрідним братом Доном Франсіско де Моніс II. Через тиждень він проголошує свою резиденцію новою державою під назвою Герцогство Лібертія.

30 січня 2015 року Дон Гільєрме звертається до короля Оскара Рутенського з запитом на приєднання Лібертії до нещодавно створеного Королівства Рутенії, який був негайно прийнятий. Герцог Гільерме Лібертійський отримує посаду канцлера Рутенії та місце серед рутенської шляхти разом з дружиною та братом.

23 лютого 2015 року Гільєрме отримав від свого кузена Дона Франсіско де Моніс II права і суверенітет над островами Саваж. Автономне королівство було перетворено на Велике герцогство островів Саваж та приєднано до Королівства Рутенії, оскільки Дон Гільєрме віддавав лояльність рутенській монархії. 19 червня 2015 року Дон Гільєрме да Ломелліна і Беренгер подав у відставку як Великий герцог на користь кузена у зв'язку з тим, що територіальна суперечка між Португальською Республікою та APC могла створити дипломатичні, політичні та фізичні проблеми Королівству Рутенія та Герцогству Лібертія.

Повний титул

Його милість, Гільєрме да Ломелліна і Беренгер, Герцог і Принц Ломелліна та Лібертійською землі, граф Беренгер і лорд Моніз, канцлер Рутенії, барон Вієри і граф Імврасії.