FANDOM


Екуменічне згромадження (Суверенний орден) Голгофської скорботи
Congregatio Œcumenica (Supremus Ordo) Doloris Calvariae (лат.)
le congregation ecumenic de le dolor golgothan (інт.)
Вселенське съгромаженіє (Суверенный чынъ) Ґолґофтськоі скорботы (код.)

Суверенний релігійний чин
Coedc
Емблема згромадження
Девіз
Via, Veritas, Vita
Гімн
Stabat Mater dolorosa
Релігія Християнство

Екуменічне згромадження (Суверенний орден) Голгофської скорботи (раніше Вільне екуменічне згромадження) – діюча на засадах екстериторіальної мікронації спільнота представників духовенства (кліру), чернецтва, лицарства (козацтва) та мирян (лаїкату) різних християнських конфесій, об'єднаних заради спільного сприяння здійсненню Архієрейської молитви Господа і Спаса нашого Ісуса Христа:

Aquote1 Та не тільки за них [апостолів] Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
Йн.17:20-21
Aquote2

Історія Редагувати

Згромадження бере виток у міжконфесійній Спільноті християн-екуменів на чолі з Сандром Ригою (Олександром Ротбергом), що з 1971 року підпільно діяла в Москві та інших містах колишнього Радянського Союзу, зазнавши переслідувань з боку органів Державної безпеки. Спадкоємцем Спільноти стало очолене в Єлгаві (Латвія) преосв. Павлом Левушканом (ординований у старокатолицький єпископат, несе пастирське служіння в лютеранській церкві) Екуменічне Співтовариство св. Франциска (SFES). Резидентом його української гілки Олегом Дорошенком було засноване Вільне екуменічне згромадження як розширене коло SFES, щоб не нав'язувати всім його учасникам францисканську духовність.

5 листопада 2010 року Згромадження бере під свою юрисдикцію проголошене Вільне місто Новий Кодак і приймає духовний патронат його історичної святині - Новокодацької ікони Божої Матері[1]. За нею затверджує собі нову назву: Екуменічне згромадження Голгофської скорботи (CŒDC).

27 листопада (14 листопада ст. ст.) 2017 року в свято апостола Пилипа перед початком Різдвяного посту приймає рішення про створення міжконфесійної Новокодацької єпархії для християнських спільнот і окремих вірних, що мають потребу в ієрархічному "даху", але не мають самого "даха".

Принципи та Статут Редагувати

Відповідно наведеним у преамбулі словам Спасителя Екуменічне згромадження вважає конфесійну розділеність християнства неподоланною перешкодою на шляху євангелізації та навернення світу, необхідною умовою якого Сам Ісус назвав абсолютну (гомологічну його єдності з Отцем) єдність у Ньому всіх, хто вірує в його місію. Саме поняття екуменізму нерозривно пов'язано з євангелізацією та есхатологією: "І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові (ἐν ὅλῃ τῇ οἰκουμένῃ), на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!" (Мт.24:14)

Ключем і фундаментом екуменічної єдності духа в союзі миру Згромадження бачить слова апостола Павла в Еф.4:1-7:

  1. одне Тіло;
  2. один Дух;
  3. одна надія нашого покликання;
  4. один Господь (Ісус Христос);
  5. одна віра;
  6. одне хрищення;
  7. один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх - кожному ж з нас дана благодать у міру дару Христового.

Згромадження не заперечує необхідності догматики та ортодоксії для перебування в Христі, але твердо пам'ятає, що "зрозуміти, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання" можна лише "зо всіма святими" (Еф.3:18-19), а не у власній резервації. Історія свідчить, що правдиво (в Дусі Святому) сформульовані догмати можуть бути неправдиво витлумачені та застосовані "людським фактором", що й відбувалося вже в епоху Вселенських соборів, коли їхні анафтемати формально розповсюджувалися на осіб та церковні спільноти, що насправді не сповідували означених єресей, але користувалися іншою богословською мовою та категоріями, далекими від специфічно еліністичного дискурсу, формулювання якого виглядали так само єретично в їхній власній парадигмі. Такі непорозуміння, посилені політичними інтересам князів віку цього, і приводили до розділення по живому Тілу Христову, що поступово акумулювалося в сьогоднішній трагічний стан. Згромадження з застереженням ставиться до догматичних повчань від осіб, які стоять на антиекуменічних (сектантських) позиціях, на підставі слів апостола Йоана: "Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любить: кожен, хто вірує, що Ісус то Христос, той родився від Бога, а кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і того, хто народився від Нього" (1Йн.4:20-5:1). Пізнаний же Богом той, хто любить Його (1Кор.8:3).[2]

Зі сказаного вище випливає, що Згромадження вважає єретичним переконання в самодостатності будь-якої конфесії[3]: "Якби всі одним членом були, то де тіло було б? Отож, тепер членів багато, та тіло одне. Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні" (1Кор.12:19-21). Єдність Тіла створюється саме різницею дарів (харизм), служінь (діяконій) та дій (енергем), які роздає Той Самий Дух Святий, уділяючи кожному, як Сам хоче (12:3-7). Тому людський гріх конфесійного розділення Бог, як і будь-яке інше зло (див. Бут.50:20) вивертає на добре, запобігаючи ним людській тенденції до асиміляції та уніфікації.

Theotokos NC

Новокодацька ікона Божої Матері

Особливою харизмою Згромадження є молитовне усвідомлення болю конфесійного розділення, руйнування живого Тіла Христового, як онтологічної частини скорботного болю Богородиці перед Голгофським хрестом, про який пророкував Їй старець Симеон (Лк.2:35) і який зображено між іншими зразками цього сюжету на Новокодацькій іконі. Згромадження вірить, що в цій скорботі Їй було дано відчути й розділити агонію вмираючого Сина, яку спричинив тягар взятих Ним на Себе гріхів людства, а серед них - гріх розділення Церкви, який Спаситель і відчув як богооставленість, скрикнувши "Елої, Елої, лама савахтані"...

Згромадження розглядає Христову Церкву, навіть в її містичних надконфесійно-екуменічних межах, не як коло дії Божої любові, а як гурт викликаних (Ἐκκλησία) Ним з світу, щоб транслювати цю любов у світ. Іншими словами, Церква - це не стільки про спасіння, скільки про служіння. Слова Extra Ecclesiam nulla salus мають сенс у розумінні місії Церкви як знаряддя спасіння світу, солі землі і світла для світу, а не її кордонів, чи то організаційних, чи догматичних.

Як і більшість інших екуменічних структур, Згромадження не розділяє якоїсь єдиної моделі християнської єдності, а молиться Богові, щоб Він здійснив її тими путями, які Йому Одному відомі. Більшість його членів приватно схиляється до думки, що можлива та бажана скоріше досягнута єдність віри і євхаристичне спілкування, ніж єдина структура організації та управління.

Членство (громадянство) Редагувати

Перший ступінь (новіцій) Редагувати

Членом Згромадження першого ступеня може вважати себе кожен практикуючий християнин[4], що визнає Нікео-Константинопольський Символ Віри:

  1. Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого,
  2. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця народився першу всіх віків,
  3. [Бога від Бога,] Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденого, несотвореного, одноістотного з Отцем, що через Нього все сталося.
  4. Він для нас людей і ради нашого спасіння зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став людиною,
  5. І розп'ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав і був похований.
  6. І воскрес на третій день, як було написано.
  7. І вознісся на небо і сидить праворуч Отця.
  8. І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
  9. І в Духа Святого, Господа, Животворчого, що від Отця [через Сина][5] походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
  10. В єдину, Святу, Соборну [або: Кафтоличну][6] і Апостольську Церкву.
  11. Визнаю одне Хрещення на відпущення гріхів.
  12. Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку. Амінь

- а також розділяє викладені вище загальні екуменічні принципи та принципи Згромадження.

Посвятою в перший ступінь є хрещення в Ім'я Отця і Сина і Святого Духа, надане в будь-якій конфесії в будь-якому віці. Хрещення в Ім'я Ісуса Христа може бути визнане Капітулом як чинне за умов переконливих доказів, що спільнота, яка його надала, не вкладала в цю формулу антитринітарного змісту (тобто не проголошувала "іншого Ісуса", 2Кор.11:4).

Другий ступінь (бакалавр) Редагувати

Chapel

Каплиця в Пріораті Згромадження

Члени Згромадження другого ступеня беруть на себе зобов'язання щоденної молитви Екуменічного розарія, започаткованого спільнотою Сандра Риги, в інтенції християнської єдності та конкретних потреб. На звичайній вервиці 5x10 для кожного з трьох кіл читаються такі початкові молитви:

  • на хрестику - В Ім'я Отця і Сина і Святого Духа і прохання мудрості, щоб розуміти Божу волю, й сили її виконувати;
  • на першому вузлику (намистині) - Символ віри (Апостольський або Нікео-Константинопольський);
  • на кожному з групи трьох вузликів - Йн.17:21 на примноження віри, надії й любові.

Далі на малих намистинах повторюються молитовки даного кола, а на великих, що закінчують декади (десятки) - Слава Отцю і Сину і Святому Духу, нині і повсякчас і на вік вічні. Амінь і зосередження в мовчанні на черговій таємниці, яке закінчується Господньою молитвою Отче наш:

I коло (Радість і Бідність, уранці): наскрізна молитва на малих намистинах - Господи, Сину Давидів, помилуй нас.Таємниці: 1. Благовіщення (Лк.1:26-38); 2. Відвідання (Лк.1:39-56); 3. Різдво (Лк.2:1-20); 4. Срітення (Лк.2:22-39); 5. Отрочество (Лк.2:40-52).

II коло (Скорбота і Послух, удень): Ісусе Назарянине, Царю Юдейський, помилуй нас. 1. Гетсиманія (Мф.26:36-46); 2. Бичування (Мф.26:57-68); 3. Терновий вінок (Мф.27:27-31); 4. Хресна дорога (Лк.23:26-32); 5.Розп'яття (Лк.23:33-49).

III коло (Хвала і Чистота, ввечері): Христе, Сину Бога Живого, помилуй нас. 1. Воскресіння (Мк.16:1-14); 2. Вознесіння (Мк.16:15-20); 3. П'ятдесятниця (Дії 2:1-21) ; 4. Розквіт Церкви (Еф.4:4-16); 5. Слава святих на небесах (Об.7:9-17).

Екуменічний розарій та інші молитви на вервиці в форматі CHM

Члени другого ступеня, що належать до церков літургійної традиції, поєднують денне друге коло (Скорбота і Послух) з відправою шостої години, присвяченою Розп'яттю і Голгофським стражданням Христа, за чином своєї церкви. В цьому разі початкові молитви на "хвостику" вервиці опускаються, а декади читаються в зазначеному місці:

  • Шоста година за візантійським Часословом: замість сорока- й дванадцятиразового Господи, помилуй перед молитвою Ти, що повсякчас і кожну годину...
  • Шоста година за римською Літургією годин: після біблійного читання перед молитвою.
  • Шоста година за Тридентським Бревіарієм: перед Господи, вислухай молитву мою... і заключною молитвою.
  • Вірменська шоста година: перед заключною молитвою.
  • Соборний молитовник (The Book of Common Prayer) 1662 року: Літанія, замість одноразового Отче наш, після чого, як вказує рубрика для приватної відправи, одразу молитва Йоана Золотоустого і закінчення.
  • Соборний молитовник ECUSA 1979 року: або Денна година (Noonday), після біблійного читання, або Велика літанія. В обох варіантах - після Господи, помилуй... замість одноразового Отче наш.

Також всі члени другого ступеня заохочуються (але не зобов'язуються!) читати останню декаду другого кола (Розп'яття і Скорбота Богородці біля хреста, яким посвячено Згромадження) клячно (на колінах) або з земними поклонами після кожної молитовки.

Окремі члени другого ступеня (переважно ті, хто мають відношення до францисканської харизми або прагнуть до особливого шанування Богородичної скорботи через розділення Тіла Христового) благословляються Капітулом в Богородичні свята та особливі інтенції молитися замість звичайного Екуменічного розарія посилену вервицю 7x7 або 7x10 з тими ж молитовкам кожного кола, але з іншим складом таємниць: I - Сім радостей Богородиці, II - Сім скорбот Богородиці, III - Сім стовпів єдності духа в союзі мира.

Члени Згромадження другого ступеня є постійними резидентами Суверенного Ордена.

Третій ступінь (бандер'єр або корогвоносець) Редагувати

Прийняття на третій і вищі ступені здійснює Капітул або його легації після особистих співбесід. Посвячення відбувається в Новокодацькому Парку та інших визначених Капітулом місцях. Чином посвячення на третій ступінь є участь в молитві вервицею Кола світлих (сакраментальних) таємниць (Милість і Істина), яке в Згромадженні читається лише соборно.

Члени Згромадження третього ступеня є громадянами Суверенного Ордена.

Примітки Редагувати

  1. Після перенесення ікони синодальною владою в новозаснований Катеринослав, а звідти - в Самарський монастир на лівому березі Дніпра вона стала відома широкому загалу вірян як "Самарська ікона". Вважається втраченою в радянські роки, але за деяким даними знаходиться на території Нового Кодака. Поширене твердження, що вона перебуває в Троїцькому соборі м. Дніпра, є хибним: йдеться про її список, який знаходився в Новокодацькій Миколаївській церкві аж до її закриття більшовиками.
  2. Але такі "нелюбовні" брати (сестри, отці та владики) можуть пророкувати, як Кайяфа або Валаамова ослиця, коли їм буде дане то від Бога.
  3. Що не виключає можливості віри в догматичну безпомилковість своєї конфесії, в те, що саме вона є "Церквою за перевагою" в "світі об'єктів". Але в такому разі цю перевагу вона конче має являти в служінні іншим, формально розділеними з нею спільнотам.
  4. Мінімальний обсяг поняття "практикуючий" - віра й регулярна молитва, тобто розмова з Богом або перебування з Ним у тиші.
  5. "Через Сина" - рекомендований Згромадженням розширено-смисловий переклад латинського Filioque відповідно офіційному католицькому його тлумаченню. Правомірність такого пояснювального розширення обґрунтовується тим, що й само латинське ex Patre Filioque procedit було розширено-смисловим перекладом грецького ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον.
  6. Слово "соборна" (від събирати) є смисловим перекладом грецького καθολικὴ (від καθ' ὅλη - "згідно з цілим"). Прийнятий українськими латино-католиками переклад "вселенську" є хибним, оскільки "вселенська" - то калька зовсім іншого грецького слова, οἰκουμενικὴ. До слова "соборна", втім, слід також ставитися обережно, не змішуючи з поняттям церковного собору, σύνοδος як органа управління.
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.