Конституція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило, спираються на конституцію. Конституція визначає принципи, на яких ґрунтується держава та порядок, за яким ухвалюються закони. Деякі конституції, особливо кодифіковані, також виступають як обмежувачі щодо державної влади шляхом встановлення меж, які керівники держави не можуть перетнути, тобто основоположних прав.
У більшості сучасних держав (але не в усіх) конституція має верховенство над звичайним законом; у таких державах, де офіційний акт є неконституційним, тобто не має влади, наданої уряду за конституцією, він є null and void (недійсним) й анулюється ab initio, тобто від самого початку, а не від дня визнання неконституційним. Він ніколи не був «правом», навіть попри те, що в статусі закону або законного положення міг бути ухваленим відповідно до законотворчих процедур.
У багатьох мікронаціях конституцією як документом прямої дії вичерпується все кодифіковане законодавство.